З досвіду роботи

         Навчити дітей вчитися, прищепити їм стійкий інтерес до знань, прагнення самостійно збагачуватися ними – таке завдання я поставила перед собою. Ставлю собі за мету навчити учнів мислити, критично оцінювати дійсність, мати і відстоювати власну думку, виробляти індивідуальний стиль.

        Види і форми навчальної роботи, які я застосовую на уроках, сприяють зацікавленню навчальним матеріалом, розвитку творчих здібностей учнів, активізують розумову діяльність школярів, розвивають логіку та критичність мислення, мовленнєві вміння та навички, допомагають проявити особисте „Я”:  

1.   Розкриваю суб’єктивний досвід учнів.

2.   Створюю атмосферу зацікавленості кожного учня в роботі класу.

3.   Стимулюю учнів до висловлювання, використання різних способів виконання завдань без страху помилитися, отримати неправильну відповідь.

4.    В ході уроку використовую дидактичний матеріал, що дозволяє учням  обрати найбільш важливі для них види, форми навчального змісту.

5.   Оцінюю діяльність учнів не лише за кінцевим результатом „правильно”, „неправильно”, але і у процесі їх дослідження.

6.   Заохочую прагнення учнів знаходити свій спосіб роботи (розв’язку задачі), аналізувати способи роботи інших учнів в ході уроку, вибирати і опановувати найбільш раціональний спосіб.

7.   Створюю педагогічні ситуацій спілкування на уроці, що дозволяють кожному учневі проявити ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи, створюють умови  для самовдосконалення учнів. 

Створюю ситуацію успіху.      

  У процесі здійснення особистісно орієнтованого навчання :

1.   Переходжу з позиції носія знань в позицію організатора власної пізнавальної діяльності учнів, тобто  керую пізнавальною діяльністю учнів.

2.   Мотивую пізнавальну діяльність учнів на уроці за рахунок комунікації, взаєморозуміння і домагаюсь або зацікавленості, або стійкого ставлення до предмета.

3.   Організовую творчі і самостійні роботи на уроці.

4.   Використовую колективні способи навчання.

5.   Організовую роботу учня з учнем або джерелом знань.

6.   Організовую допомогу діяльності учня, проявляю увагу до його діяльності, що підкреслює її значення;

7.   Створюю систему успіху, тому що розробляє такі завдання і таку методику, при якій учень обов’язково справиться з роботою.

8.   Створюю обстановку, що залучає учня до діяльності, яка викликає позитивні емоції.

9.   Організовую гуманну систему взаємовідносин „вчитель-учень”, „учень-вчитель”, при поєднанні вимоги і поваги до людини, позитивних емоцій в суспільстві.

10. Організовую самоаналіз власної діяльності учнів і її самооцінку.

           Оскільки вчитель є організатором освітнього процесу, то його основною метою є пробудити і підтримати прагнення дітей до пізнання, що спонукає мене шукати шляхи підвищення інтересу учнів до навчання, урізноманітнюючи його зміст, форми та прийоми через використання інновацій.

1.   Використовую проблемні, творчі завдання;

2.   Застосовую завдання, що дозволяють учням самостійно вибирати тип, вид і форму матеріалу (словесну, графічну, умовно-символічну);

3.   Створюю позитивний емоційний настрій на роботу всіх учнів в ході уроку;

4.   Обговорюю з учнями в кінці уроку не лише того, що дізналися, що засвоїли, але й того, що сподобалось, що не сподобалось і чому, щоб хотілося виконати ще раз, а що зробити по-іншому.

5.   Стимулюю учнів до вибору і самостійного використання різних способів виконання завдань;

6.   При опитуванні учнів та їх оцінюванні звертаю увагу не тільки на правильність відповіді, але й аналіз того, як учень міркував, який спосіб використав, чому і в чому помилявся.  

    Використовуючи інноваційні методи навчання, переконалась, що учні краще почали аналізувати, зіставляти, виділяти головне, вміло застосовувати набуті знання на практиці, набули комунікативних навичок. Підвищується інтерес учнів до знань, зростає самоповага. Тому я впевнена: за активними методами навчання – майбутнє. Постійне впровадження їх у практику роботи робить процес навчання значущим, орієнтованим на особистість учня. І дає, врешті – решт, вагомі здобутки.

     Таким чином, використання різних видів інтерактивних вправ на уроках дає можливість доповнити  уроки різноманітною інформацією, а різні види діяльності заохотити дітей до роботи. Діти свідомо осмислюють положення (ситуацію): «відсидіти не вдається». Кожен учень зацікавлений у правильності своєї думки. Продуктивність уроків підвищується.

   Отже,   організовуючи роботу таким чином, я не тільки досягаю високої пізнавальної активності всіх учнів класу, формую у школярів мислительну діяльність, розвиваю їх творчі здібності, збагачую лексичний запас слів, утверджую активну життєву позицію через вміння довести свою думку, виховую інтелектуально розвинену особистість – громадянина – патріота України, який матиме європейський рівень якості знань.

Презентація 

презентація інтерактивні методи навчання кіт о.з. from Оксана Кіт

Робота над проектом "Як тварини готуються до зими"

Інтерактивні методи навчання на уроках в початковій школі

Соціальні перетворення в українському суспільстві докорінно змінили орієнтації в галузі освіти. Нова освітня філософія визначила головну стратегію педагогічної діяльності: спрямування навчально-виховного процесу на формування духовного світу особистості, утвердження загальнолюдських цінностей, розкриття потенційних можливостей та здібностей учнів.

Процес реформування освіти в Україні є спробою застосування нових форм роботи в межах традиційної системи. Результативність у роботі досягається шляхом впровадження інноваційних технологій, пошуками відповіді на питання: «Як навчати, як створити сприятливі умови засвоєння нового матеріалу?».

Значна кількість основних методичних інновацій пов’язана сьогодні із застосуванням інтерактивних методів навчання.

Інтерактивне навчання – це навчання діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного розв’язання навчальних завдань, розвитку особистісних якостей учнів.

Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з товаришами, критично мислити, поважати думку одне одного, приймати продумані рішення.

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що вчитель організовує пізнавально-навчальну діяльність учня таким чином, що він самостійно розв’язує певні ситуації, проблеми, спираючись на свої потенційні можливості і вже набуті знання у процесі взаємодії «учень – інформація», «учень – ситуація», «учень – знання», «учень – проблема», «учень – учень», «учень – група».

Інтерактивне навчання сприяє:

-                   формуванню загальнонавчальних та предметних навичок і вмінь;

-                   виробленню життєвих цінностей;

-                   максимальному використанню своїх здібностей;

-                   створенню атмосфери співробітництва, взаємодії;

-                   розвитку комунікативних якостей;

-                   формуванню доброзичливого ставлення до інших;

-                   можливості висловлювати, відстоювати та пропонувати свою думку;

-                   формуванню навичок толерантного спілкування;

-                   опановуванню нового матеріалу за короткий час;

-                   вмінню аргументувати свою точку зору, знаходити альтернативне рішення проблеми;

-                   можливості проявити ініціативу, самостійність;

-                   винахідливості та творчому підходу до розв’язання

-                   проблеми.

Інтерактивне навчання має багато переваг, а саме:

- у роботі задіяні всі учні класу;

- діти вчаться працювати у групі ( команді );

- формується доброзичливе ставлення до опонента;

- кожна дитина має можливість пропонувати свою думку;

- створюється ситуація успіху;

- за короткий час опановується багато нового матеріалу;

- формуються навички толерантного спілкування, вміння аргументувати свою точку зору, знаходити альтернативне рішення проблеми тощо.

Без доброзичливої атмосфери в колективі застосування інтерактивного навчання неможливе, тому потрібно її створити і постійно підтримувати.

До кожного заняття слід сумлінно готуватися. "Легке" за формою інтерактивне навчання надзвичайно важке для вчителя, адже добитися дисципліни і уваги за рахунок "сидіть тихо!" неможливо. Окрім того, потрібно спланувати впровадження, робити його поступово. "Краще ретельно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені "ігри"

"В роботі повинні бути задіяні в тій чи іншій мірі всі учні" . Справді, сильні учні, а також особистості з високим рівнем контактності будуть проявляти вищу активність, ніж замкнуті і слабкі. Проте слід постійно "втягувати" їх в роботу, створювати ситуації успіху.

Інтерактивні методи навчання поділяються на чотири групи:

- групове навчання,

- фронтальне  навчання,

-  навчання у грі,

-  навчання у дискусії.

 До групового навчання можна віднести:

1.     Робота в парах. Учні працюють в парах, виконуючи завдання. Парна робота вимагає обміну думками і дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часомісткими або неможливими (обговорити подію, твір, взагалі інформацію, вивести підсумок уроку, події тощо, взяти інтерв'ю один в одного, проанкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед класом про результати.

2.     Робота в трійках. По суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках проводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок).

3.     Змінювані трійки. Цей метод трохи складніший: всі трійки класу отримують одне й те ж завдання, а після обговорення один член трійки йде в наступну, один в попередню і ознайомлює членів новостворених трійок з набутком своєї.

4.     2+2=4. Дві пари окремо працюють над вправою протягом певного часу (2-3 хвилини), обов'язково доходять до спільного рішення, потім об'єднуються і діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або об'єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення.

5.     Карусель. Учні розсаджуються в два кола - внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу - для дискусії (відбуваються "попарні суперечки" кожного з кожним, причому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (учні із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).

6.     Робота в малих групах. Найсуттєвішим тут є розподіл ролей: "спікер" - керівник групи (слідкує за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), "секретар" (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), "посередник" (стежить за часом, заохочує групу до роботи), "доповідач" (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи).

7.     Можливим є виділення експертної групи з сильніших учнів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.

8.     Акваріум. У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, в центрі класу, після обговорення викладає результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки.

До фронтальних інтерактивних методів належать такі, що передбачають одночасну спільну роботу всього класу.

1.     Мікрофон. Це різновид великого кола. Учні швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний "мікрофон".

2.     Незакінчені речення. Дещо ускладнений варіант великого кола: відповідь учня - це продовження незакінченого речення типу "можна зробити такий висновок…", "я зрозумів, що…"

3.     Мозковий штурм. Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі учні по черзі висловлюють абсолютно всі, навіть алогічні думки з приводу проблеми. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань.

4.     Велике коло. Учні сидять по колу і по черзі за бажанням висловлюються з приводу певного питання. Обговорення триває, поки є бажаючі висловитися. Вчитель може взяти слово після обговорення.

5.     Мозаїка. Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу. Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми (наприклад, кожна первинна група аналізувала один вірш Т.Шевченка, після переформування перша нова група повинна узагальнити тематику всіх опрацьованих віршів, друга - ідейне навантаження, третя - образи, четверта - форму).

6. Асоціативний кущ. Універсальний метод, може бути використаний  на всіх етапах уроку під час вивчення будь-якого предмету. Спонукає думати вільно та відкрито стосовно певної теми.

При використанні цих методів учитель повинен створювати комфортні умови навчання, залучати всіх учнів до активного одержання знань, до творчої діяльності. Якщо на перших заняттях учні діють несміливо, розгублено, то в подальшому навчальному процесі формується впевненість, самостійність, творчість. Діти досягають успіху, що є невід’ємною частиною розвитку творчої особистості.

Існують вимоги щодо реалізації інтерактивних методів навчання, невиконання яких може звести їх ефективність до нуля. Необхідно провести вступне заняття, адже учні абсолютно не знайомі з подібними методами роботи, що різко змінюють усталений стиль навчання. На цьому занятті слід: по-перше, чітко і зрозуміло пояснити, що таке інтерактивне навчання, по-друге, довести до відома учнів та опрацювати з ними правила роботи в групах, складені у зрозумілій формі.

Правила для учнів під час використання інтерактивних методів:

-                   Кожна думка важлива.

-                   Не бійся висловитися!

-                   Ми всі – партнери!

-                   Обговорюємо сказане, а не людину!

-                   Обдумав, сформулював, висловив!

-                   Говори чітко, ясно, красиво!

-                   Вислухав, висловився, вислухав!

-                   Тільки обґрунтовані докази!

-                   Вмій погодитися і не погодитися!

-                   Важлива кожна роль.

Використовуючи інноваційні методи навчання, переконалась, що учні краще почали аналізувати, зіставляти, виділяти головне, вміло застосовувати набуті знання на практиці, набули комунікативних навичок. Підвищується інтерес учнів до знань, зростає самоповага. Тому я впевнена: за активними методами навчання – майбутнє. Постійне впровадження їх у практику роботи робить процес навчання значущим, орієнтованим на особистість учня. І дає, врешті – решт, вагомі здобутки.

Оскільки вчитель є організатором освітнього процесу, то його основною метою є пробудити і підтримати прагнення дітей до пізнання, що спонукає педагогічний колектив шукати шляхи підвищення інтересу учнів до навчання, урізноманітнюючи його зміст, форми та прийоми через використання інновацій.

         Виходячи з вищесказаного можна сформулювати кредо інтерактивного навчання, дещо змінивши слова великого китайського педагога Конфуція:

 Те, що я чую, я забуваю .

 Те, що я бачу і чую, я трохи пам'ятаю.

 Те, що я чую, бачу і обговорюю, я починаю розуміти.

 Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я здобуваю знання і навички.

 Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

         Найважливіше – навчити, ніж просто розповісти. А цього можна досягти тільки за допомогою активного (інтерактивного) навчання.

По - друге, ми говоримо «так» інтерактивним методам, тому що це :

-                   Висока мотивація!

-                   Міцність знань!

-                   Творчість і фантазія!

-                   Комунікабельність!

-                   Активна життєва позиція!

-                   Командний дух!

-                   Цінність індивідуальності!

-                   Свобода самовираження!

-                   Акцент на діяльність!

-                   Взаємоповага!

-                   Демократичність!

Таким чином, використання таких видів інтерактивних вправ на уроках дає можливість доповнити  уроки різноманітною інформацією, а різні види діяльності заохочують дітей до роботи. Діти свідомо осмислюють положення (ситуацію): «відсидіти не вдається».Кожен учень зацікавлений у правильності своєї думки. Продуктивність уроків підвищується.

Використана література: 

1. Біда О. Структура і методика інтерактивного уроку. // Початкова школа. 2007 - №7.

2. Комар О. Навчання школярів за інтерактивними методами //Рідна школа. - 2006. - № 5. - с. 57-60.

3. Пометун Н.О., ПироженкоЛ.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. - Київ, 2005.

4. Даниленко Л.І. Теорія і практика інноваційної діяльності в загальній середній школі // Управління освітою. 2001. - № 3. - С. 18-24.

5. Досяк І.М. Нестандартні уроки з використанням інноваційних технологій. 1 - 4 класи. - Х.: Вид. група «Основа», 2007. - 160 с.

6. Сиротинко Г.О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. - Харків: Видавнича група «Основа», 2003.

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

презентація Усна народна творчість from Оксана Кіт